Ще 10 днів і настане Новий рік – світле та зворушливе свято, яке майже у всіх асоціюється з запахом свіжої хвої та мандаринів, з приємними спогадами дитинства, очікуванням подарунків та сімейних урочистостей. Fun-Route вирішили провести власне дослідження "Як раніше святкували Новий рік і Різдво в Україні?". Гортаючи сторінки минулого, фанроутівці дізналися, що у святкуваннях українців переплелись язичницькі та християнські звичаї, деякі з них живі й донині. Отож сьогодні, ми розповімо про те, як наші пращури раніше святкували Новий рік.
Новий рік в Україні
З досліджень Fun-Route - непроста та тривала історія традицій новорічного святкування. Наші прадіди у різний час святкували Новий рік: і в березні, і у вересні, і у січні - а тепер ще й два рази (Старий новий рік з 13 на 14 січня).
Традицію зустрічати Новий рік 1 січня, прикрашати ялинку та влаштовувати феєрверки привніс на землі Російської імперії, у тому числі і на частину сучасної України - цар Петро І в 1700 році. Якщо ще глибше зануритись в історію, то з'ясується, що традицію відзначати Новий рік 1 січня європейці запозичили у древніх римлян. У них, так само як зараз, було прийнято вітати одне одного та дарувати новорічні подарунки. Цікаво, що спочатку римляни в якості подарунків використовували прикрашені фрукти та овочі, але згодом звичай трансформувався, тож тепер стали більш доречними цінні подарунки.
Варто зазначити, що предки українців відзначали прихід нового року 1 березня. Його порівнювали з весняним пробудженням природи, з початком землеробських робіт. Швидше за все, прихід нового року був пов'язаний зі сходженням молодого місяця, саме тому древні слов'яни відзначали це свято напередодні весняного рівнодення, називаючи його «новим літом».
Згодом дату «нового року» змінили церковники, і починаючи з 15 століття за греко-візантійським обрядом його стали відзначати 1 вересня (14-го за новим стилем). Візантійська православна церква прийняла цю дату за рішенням Нікейського собору, спираючись на те, що першу свою проповідь Ісус Христос проголосив під час іудейського свята жнив. Відомо, що його відзначають з 1 по 8 вересня. У той же час на Русі 1 вересня святкували день Преподобного Симеона Стовпника (або Семена), що символізував прихід нового року. Цей день вважався напрочуд сприятливим для початку усіляких нових справ, тому селяни з цієї пори розпочинали збір картоплі. Тим часом на українських землях, які входили до Великого Литовського князівства (пізніше відійшли до Речі Посполитої), новий рік з самого початку святкували 1 січня, наслідуючи європейські традиції. Що й говорити, подібної плутанини з датами у нас було чимало. Проте залишки старих традицій серед українців збереглися донині. Доказом служить те, що українці двічі святкують Новий рік: 1 та 14 січня (за новим та старим стилем), а назва «старий Новий рік» до сьогодні не перестає дивувати іноземців.
Плутанина з датами виникла через те, що не збігався календар: на території Російської імперії жили за юліанським календарем (старий стиль), у той час як Європа за григоріанським (ми його називаємо новим стилем). Ось тому запозичений Петром І в Європі Новий рік у православних християн наступав «із запізненням» на 14 днів. Один з перших указів радянської влади у 1918 році затверджував перехід на прийнятий в Європі та світі григоріанський календар. Проте православна церква це нововведення не сприйняла, а тому до цього часу дата православного Різдва – 7 січня (за юліанським календарем) залишається незмінною. Водночас залишається незмінним різдвяний піст, тому в наш час люди строгої віри уникають щедрого новорічного застілля 1 січня.
Традиції Нового року в Україні
Далі з досліджень Fun-Route - про традиції, які сягають давніх часів, до того ж вони частково пов'язані з язичницькими обрядами та церковними святами.
Вечір напередодні Нового року називався Щедрим – чого тільки не було на святковому столі! Всього вдосталь: м'ясні страви, ковбаси, холодець, щедра кутя, запашні пироги. Існував звичай, коли господар мав ховатися за мискою з випічкою: вважалося, що завдяки цьому в наступному році на столі буде не менша гора пирогів.
Ще один поширений звичай – «лякати» дерева. Господар ходив з сокирою по садку з фруктовими деревами, погрожуючи їх зрубати, якщо не дадуть щедрого врожаю. Також напередодні Нового року були дуже поширені ворожіння, зокрема на судженого. Так, у багатьох сім'ях на «старий Новий рік» заведено подавати до столу вареники. У такий спосіб наші предки влаштовували нехитрі ворожіння та розваги: готували вареники з сюрпризом. Господині могли заховати всередині різні начинки, у тому числі і неїстівні – монети, ґудзики та інше. Тому в такий день їсти вареники доводилось досить обережно. Різні варіанти «начинки» мали певні ознаки і віщували, яким буде новий рік для того, хто скуштував вареника з сюрпризом. Приміром, вишня – до удачі, зерно або монета – до багатства, сіль – до сліз.
За православною традицією, 14 січня (Новий рік за старим стилем) святкують день преподобної Маланії та Святого Василя, або просто Маланки і Василя. Напередодні Нового року (з 13 на 14 січня за новим стилем) до сьогодні зберігся звичай «маланкування» або щедрування. По домівках до півночі ходять гурти ряджених, розважають господарів співом щедрівок та веселими розвагами. За це отримують частування з щедрого столу. Причому в костюмі Маланки з'являється хлопець, відповідно костюм Василя дістається дівчині.
Ряджені обов'язково водять з собою Козу, одягнену в кожух навиворіт (зазвичай переодягнений хлопець). Коза бешкетує та додає гурту веселощів. Також присутні інші дійові особи – може бути Піп або Дяк, Дід, Баба, Лікар, Циган, Гончар, Солдат на інші. Якщо ви самі бажаєте розважитись та повеселити близьких, влаштуйте подібне дійство собі на втіху та іншим.
Після настання півночі дівчата та жінки не мали ходити по домівках. Вважалося добрим знаком, коли до господи в новорічну ніч першим заходив чоловік. Саме тому ходили так звані «показники» – вони посипали оселі та їх господарів зерном, щоб у Новому році був щедрий врожай. Також вони співали новорічних пісень, а за це отримували щедрі гостинці.
