Чорна Гора чи Піп Іван?

Кожна назва гори чи річки у Карпатах приховує за собою ту чи іншу загадкову історію, яка трапилась колись у давнину. Дуже часто між  туристами, які  мандрують гірським хребтом Чорногора,  можна почути суперечки щодо назви однієї гори. Одні, називають її Чорною горою, інші - Попом Іваном. У відстоюванні своїх позицій, висуваються різні аргументи. Це перекази і легенди, почуті у місцевих мешканців.

Fun-Route вирішили розібратися щодо суперечок у думках і доказів, та провести власне дослідження і  більш глибоко пізнати історію рідного краю. То Чорна Гора чи Піп Іван? Прихильники першого варіанту, аргументують назву Чорна Гора тим, що на Гуцульщині і досі живе пам’ять про легендарного опришка, народного месника, захисника всіх знедолених Олексу Довбуша.  За однією легендою, Довбуш причетний і до назви Чорногора. Одного разу, пасучи вівців на полонині, він побачив на камені, який стояв на вершині гори, чорта. Згадав Довбуш, що, за переказами, тому, хто уб’є «чорну біду», Господь Бог дасть велику винагороду. Так і сталося – Олекса поцілив та убив «діття», за що отримав від Бога надлюдську силу та оберіг від ворожих куль. Чортова кров, що стекла по тому камені, – почорніла. І від того часу люди почали називати цю гору Чорною Горою.

Олекса Довбуш

Ще, за однією з легенд, частину своїх  скарбів Довбуш сховав саме на Чорній Горі. Багато людей пробували свої сили у пошуках скарбів та даремно.  Кажуть, що закопуючи «нечисті» скарби, Довбуш накладав на них закляття. І тому, крім нього, відшукати це золото ніхто не міг. Але якщо скарб «чистий», то при бажанні викопати його міг хто завгодно. Вірніше, той, хто дійсно потребує грошей.

Для спростування походження назви Чорна Гора від легендарного подвигу Довбуша, котрий жив у 1700 – 1745 роках, служать численні мапи, випущені ще до життя славетного гуцульського опришка. Дуже ймовірно, що назва Чорна Гора походить саме від зарослів сосни Європейської сланкої, котрою густо вкритий весь субальпійський пояс Чорногірського хребта. Голки цієї сосни темно-зеленого кольору, і коли з-далеку подивитися на гору (й на весь Чорногірський хребет), вона має темно-зелений, майже чорний, колір. На відміну від інших гір, вкритих смереково-ялиновими лісами, які здалеку мають зеленувато-синій відтінок.

Прихильники іншого варіанту наводять перекази, згідно котрих гора називається Попом Іваном. Ще, у давні часи гуцули здійснювали паломництво у місто Сучава, до монастиря, де зберігалися мощі Івана Сучавського (в розмовній мові – попа Івана). В пам’ять про святого Івана Сучавського гуцули- християни, можливо, й перейменували одну із вершин Чорногірського хребта – гору Чорна Гора, де знаходилося давнє язичеське святилище, – на Піп Іван. Зустрічаються також перекази, що колись на Гуцульщині жив священик Іван, котрий на свято Івана Купала очолював походи карпатських горян (язичників) на цю гору для збору цілющого гірського зілля. Після смерті священика гору назвали його ім’ям – Піп Іван. За іншими переказами, на вершині гори була кам’яна скеля, що здалеку нагадувала попа в рясі, й можливо, від того пішла її назва.

Ну і третя версія походження  - назва Попіван (з наголосом на другий склад): цілком імовірно, що така назва могла бути придумана гуцулами завдяки географічній особливості самої гори. На її вершині постійно дмуть середземноморські та атлантичні вітри, що, наступаючи на континент, зустрічаються з масивною природною перешкодою – високим Чорногірським хребтом. Таким чином, від постійного південно-західного вітру, котрий голосно свище, а за гуцульським діалектом – «попіває».

А вам яка версія сподобалася більше всього?

Найвища споруда України - Fun-Route рекомендує

Окремої уваги у дослідженні рахівських профікемпівців, заслуговує найвища споруда України. Стара Обсерваторія або Білий Слон.

Fun-Route провели власне дослідження та ділиться ним з Вами:

На фото Чорна Гора ще без будівлі

1935 рік

Після Першої світової війни у Польщі постало питання про будівництво нової обсерваторії, бо існуюча Варшавська обсерваторія ставала все менш придатною для астрономічних спостережень. Ідея будівництва обсерваторії на горі Піп Іван належить генералу Речі Посполитої, інженеру Леону Бербецькому (до 1939 року територія гори Піп Іван Україні не належала).

 1936 рік

Міністерство військово-повітряної оборони Польщі заклало перший камінь до фундаменту на горі Піп-Іван.

На висоту 2 028 метрів з довколишніх сіл везли камінь та деревину, а дороге устаткування — з усього світу! На «будівництві століття» почали працювати сотні гуцулів з усіх навколишніх сіл, а також польські військові. Місцеві жителі називали їх «юнаками».  Масштаби проекту були колосальні, а умови праці — жахливі: 800 тонн будівельних матеріалів, доставлених потягом до Ворохти (у 70 км від села до підніжжя), робітникам доводилось везти не тільки кіньми, але і на своїй спині, включно із підйомом грузів до самісінької вершини. Не кажучи вже про те, що спочатку довелось будувати дорогу на високогір’я. У селі Красник, в урочищі Прочерть, польськими робітниками був прокладений відрізок брукованої дороги, яка ще служить і досі.

1938­ рік

У липні 1938 року обсерваторію відкрили. Складалась вона з готелю, господарських приміщень та астрономічної вежі. Готель мав 2 рівні зі східного боку та 5 — з західного. Будівля мала форму дзеркального відбитка латинської літери L. Як у ті часи  писали, вона мала “монументальний” характер. Товщина стін, складених із вапнякових блоків, становила 1,5 м. Задля утеплення у них вкладали просмолений корок, який попередньо діставлявся сюди аж з Африки! Будівля складалася з 5 поверхів, 43 приміщень і 57 вікон.

Двосхилий дах був накритий мідною бляхою, котра, як золото, сяяла в сонячних променях і вражала гуцулів. А два поверхи зі східного боку і п'ять рівнів будівлі із західного надали споруді величного й неприступного вигляду фортеці. З південного боку обсерваторії розташувалася ротонда з астрографом - він і був головною окрасою обсерваторії був. Об’єктив котрого мав 33 см у діаметрі. Привезений сюди з шотландського Единбургу. Завдяки астрографу вчені мали змогу вивчати великі та малі планети, комети, спостерігати та фотографувати змінні зірки.

Телескоп у рух приводили автоматично регульовані двигуни, обладнані надточним хронометром. Купол башти був 10 метрів у діаметрі, і він теж мав власні електродвигуни. На гору підіймались гвинтові сходи. 

До обсерваторії підвели водогін. Будівля навіть мала власну систему опалення — для цього у технічних приміщеннях обладнали котельню. Зауважте, взимку на вершині може лежати по кілька метрів снігу, а температура падати до -40 градусів! Інженери ж зробили можливим цілорічне перебування дослідників та обслуговуючого персоналу на горі.

Дорогою на Піп-Іван, науковці інколи навіть потрапляли під лавини — на пошуки в такому разі виходили навіть військові.

Обсерваторія мала власні парники, з умовами, придатними для вирощування овочів!

Із засобів зв’язку майже нічого тоді не було. Хіба тільки навченим псом  передавали листи на гору і вниз.

1939 рік

Обсерваторія, на жаль, функціонувала тільки один рік.  На той час Попіванська обсерваторія вважалась другою за значимістю в Європі та шостою у цілому світі!

З початком Другої світової війни 1 вересня 1939 року, обсерваторія почала занепадати: персонал дослідницької станції терміново евакуювали. Згідно з вказівками, частина обладнання і документації були знищені. Інше обладнання розібрали та вивезли геть.

Спочатку, у 1941 році на вершині зробили спостережний пункт угорських військ. З 1944 року кам’яний велет був залишений сам на сам з плином часу.

Мідний купол з башти, до речі, через якийсь час опинився у місцевих гуцулів: в ньому, кажуть, і донині десь варять полонинський сир.

Обсерваторія сьогодні

Нова концепція відбудови Обсерваторії і надання їй нових цілей і завдань виникла в результаті спільної ідеї Студій Східноєвропейських Досліджень Варшавського Університету і Прикарпатського Національного Університету ім. Василя Стефаника.

На Піп-Іван ще кажуть “Білий Слон”: під час планування та зведення обсерваторії, скептики так називали цей науково-дослідний об’єкт, бо він потребував чималих інвестицій — проект був і справді грандіозним як за задумом, так і за втіленням — проте перспективи його використання були примарними. Тому і “Білий Слон” — сумнівна радість за величезні гроші.

Турист же “Білому Слону” приписав значення сильних зимових заметів: обсерваторію взимку і справді закриває товстий шар снігу, втрамбованого до стін штормовими вітрами. 

І все ж, на нашу думку колишня обсерваторія — потенційний фаворит для багатьох туристів. Чи хотіли б, Ви опинитись у старезному кам’яному замку на вершині Чорної Гори? Напевно, що так? 

Fun-Route рекомендує!