Знайомимося з новим навчальним закладом

Fun-Route знайомиться з умовами вступу до Міжнародного  економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука. 

У МЕГУ успішно функціонують 9 факультетів з широким вибором престижних спеціальностей, які забезпечують успішне працевлаштування та гідне життя. Зокрема учасників команди цікавить напрям підготовки - туризм. 

Робоча зустріч з батьками

Робоча зустріч батьків учасників команди Fun-Route з кураторами проекту "Профікемп". В ході зустрічі обговорені ряд питань щодо організації подальшої роботи. Дуже приємно, що батьки беруть активну участь у житті проекту. 

Дякуємо, що Ви з нами!

Досліджуємо назви осіб у терміносистемі бджільництва та професію бджоляра

Учасники команди Fun-Route провели власне дослідження щодо  історії бджільництва та дізналися багато цікавих речей. А чи знали, ви, що сучасна українська бджільницька термінологія почала формуватися ще в давньоруський період? У її складі виділяють назви осіб, які займаються розведенням бджіл, доглядом за ними та переробленням продуктів бджільництва. 

Названа група досить давня, її основу становить давньоруська лексика. У ній виділяємо кілька підгруп: 

а) назви осіб, які займаються бджільництвом (загалом): бортник, пасічник, бджоляр, бджільник, пчоляр та ін.; 

б) назви осіб, які переробляють продукти бджільництва: воскобійник, медовар, вощник та ін.;

в) назви осіб за професійною підготовкою: майстер-бджоляр, технік-бджоляр, бджоляр-практик, бджоляр-тепличник.

Бортництво — спосіб бджільництва, що прийшов на зміну примітивному «видиранню» меду диких бджіл у дуплах дерев, відомий в Україні з часів княжої доби. Найдавніша назва особи, яка займалася бортництвом, —  бортник. Назва пасічник -  позначення особи, яка займається пасічництвом, похідне від пасіка, виникає приблизно в Х-ХІ ст. 

Приблизно з ХІХ ст. термінологія бджільництва поповнюється термінами бджоляр, бджільник, бджолознавець на позна чення осіб, які займаються бджільництвом (загалом). В основі

цих назв праслов’янське слово. Від них утворилася значна

кількість похідних слів та словосполучень на позначення людини, яка розводить, доглядає та вивчає бджіл: бджолознавець —

фахівець із бджолознавства; бджоляр, бджільник — той, хто розводить бджіл.

Серед проаналізованих назв осіб, які займаються переробленням продуктів бджільництва, у сучасній терміносистемі бджільництва вживаються медовар та воскобійник, решта назв перебувають у пасивному лексичному складі мови.

Це відкриття для фанроутівців стало новим, адже ми навіть не здогадувалися що сучасна пасіка містить стільки значень та слів.

Професія - Бджоляр

Бджоляр займається вивченням і розведенням бджіл. Він досліджує життя бджіл в різних її проявах в штучних і природних умовах життя.

СПЕЦИФІКА РОБОТИ БДЖОЛЯРЕМ:

Щоб розводити бджіл, необхідно навчитися спілкуватися з ними, мати спеціальний інвентар, бути в курсі сучасних технологій бджолярства. Крім знання біологічних особливостей бджіл, важливо розбиратися і в польових квітах, сортах меду, в способах переробки воскової сировини. 

Заняття бджільництвом сильно міняє спосіб життя людини. Бджоли не виносять різких неприємних запахів, зокрема парфюмерії, алкоголю і тютюну.

РОБОТА ДЛЯ БДЖОЛЯРА:

Фермерські господарства, власні пасіки.

ОСОБИСТІ ЯКОСТІ:

• інтерес до природи
• спостережливість
• активність
• сміливість
• терпіння

ЗАРПЛАТА І ПЕРСПЕКТИВИ ПРОФЕСІЇ БДЖОЛЯРА:

Ви можете влаштуватися на роботу бджолярем у фермерське господарство. А можете зайнятися підприємництвом. 

ПРОФІЛЬНА ОСВІТА:

Бджолярів готують в сільськогосподарських академіях і технікумах.

День різних шкарпеток з командою Fun-Route

Щороку 21 березня відзначається Всесвітній день людей з синдоромом Дауна. Учасники команди Fun-Route проводять дослідження з питань виникнення  дати вираження толерантності до осіб з синдромом Дауна та долучаються до всесвітньої акції - приверення уваги всього світу до даної хвороби.

Отже, двадцять перший день третього місяця був обраний, щоб показати, що синдром Дауна пов’язаний з наявністю в клітинах людини  3-ї хромосоми в 21-й парі. Ймовірність народження дитини з таким діагнозом не залежить від раси, місця проживання, способу життя або соціального становища батьків.   

Фанроутівці долучаються до всесвітньої масової акції - флешмобу " LОST OF SOCKS".Суть акції полягає в тому, що люди, які виражають толерантність і підтримку людям з синдоромом Дауна, 21 березня надягають яскраві шкарпетки, як символ додаткової хромосоми. Це ще один прояв толерантності, який дуже необхідний нашому суспільству!

Fun-Route пропонують відвідати Форелеве господарство Карпатського біосферного заповідника

Форелеве господарство Карпатського біосферного заповідника 
знаходиться в урочищі Ліщинка Трибушанського природоохоронного науково-дослідного відділення.

На території розміщено 9 басейнів для нагулу риби та інкубатор, обладнаний 32 апаратами Шустера. Fun-Route пропонують відвідати даний обєкт, адже тут утримується понад 65 тис. лососевих порід з мальками: форель струмкова, форель райдужна та голець американський. Струмкова форель розводиться виключно для випуску в численні гірські річки і потічки задля підтримки не чисельних природних популяцій, в той час як інтродуковані види - для комерційних цілей. 

На форелевому господарстві можна купити рибу та власноруч її відловити. Поряд розташований туристично-інформаційний центр, експозиція якого присвячена водним екосистемам та їх мешканцям, зокрема карпатській форелі.    

А ще, тут бігає така гарненька парочка: нууу дуже приємне товариство.

Fun-Route - бути серцем Європи

Fun-Route пишаються, що проживають у самісінькому центрі Європи. Ще у 1885-1887 роках географи з Імператорсько-Королівського військово-географічного інституту у Відні визначили, геграфічний центр Європи знаходиться саме селі Ділове Рахівського району. Геодезичні дослідження проводилися саме на цьому місці.

Дослідження проводилися з метою планової будови Транскарпатської залізниці. Після ретельного вивчення місцевості, геологи визначили місце та встановили двометровий кам’яний знак з надписом на латині: "Locus Perennis Delicentissime cum libella librationes quae est in Austria et Hungaria confectacum mensura gradum meridionalum et paralleloumierum Europeum. MD CCC LXXXVII". У перекладі означає: "Це постійне, точне вічне місце, визначене спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, в Європейській системі широт і довгот. 1887"

Пізніше, у 1977 році поруч із цим знаком встановили стелу з написом, який повідомляв, що саме тут лежить географічний центр Європи.

Зараз внизу під кам’яним знаком є невеличка кнопочка, яка символізує точний центр Європи. Туристи дуже люблять доторкнутись до центру Європи та загадати бажання.  Кажуть, що після того, як доторкнешся до пам’ятного знаку, обов’язково вирушиш у мандри Європою. Навіть, якщо ти цього не планував.

Робоча зустріч Fun-Route з головою міста Рахів

Минулої п’ятниці Рахівська міська рада та  мер міста Віктор Медвідь  приймали  учасників команди Fun-Route з метою обговорення спільних дій щодо участі у Міжрегіональному інноваційному проекті з профорієнтації учнівської молоді «ПрофіКемп».

В зустрічі брали участь учасники команди Fun-Route, куратори: з боку районної бібліотеки – бібліотекар Інтернет центру – Наталія Юришинець, від галузі освіти – вчитель географії Рахівської ЗОШ ІІІ ст. №2 Антон Візавер, від служби зайнятості – начальник відділу активної підтримки Рахівської районної філії Закарпатського ОЦЗ Наталія Волошин.

Працівники апарату Рахівської міської ради також приймали участь у обговоренні важливих питань, а саме секретар ради та виконкому Дмитро Брехлічук  та головний спеціаліст з міжнародних зв’язків міської ради Вікторія Губко.

Метою зустрічі, насамперед, було ознайомлення профікемпівців з основними засадами самоврядування та функціями міської ради. Молоді люди дізналися, що рада – представницький орган місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.

Віктор Васильович надав коротку інформацію про діяльність Рахівської міської ради протягом останніх років, поділився планами на майбутнє. В свою чергу, фанрутівці ознайомили голову міста з проробленою роботою команди з початку її створення. Розкрили питання стосовно соціального опитування, яке учасники провели через соціальні мережі та виявили, що більшість мешканців міста прагнуть окультурити місто шляхом відкриття кінотеатру, катка, аквапарку, літнього парку відпочинку і т.і.

В ході зустрічі також обговорено майбутні спільні дії у продовженні роботи в рамках проекту з метою здобуття перемоги на підсумковому конкурсі команд. В результаті зустрічі мер міста та фахівці міської ради надали практичні рекомендації профікемпівцям у створенні екскурсії містом та розробці туристичного маршруту по району з включенням природних та рекреаційних родзинок, які є унікальними в нашому регіоні.

Проект «Профікемп» сприяє успішному розвитку туристичної індустрії унікального району Закарпаття – Рахівщини – та відновленню престижу робітничих професій, які задіяні у даній сфері.

Fun-Route досліджують "Як раніше святкували Новий рік в Україні?"

Ще 10 днів і  настане Новий рік – світле та зворушливе свято, яке майже у всіх асоціюється з запахом свіжої хвої та мандаринів, з приємними спогадами дитинства, очікуванням подарунків та сімейних урочистостей. Fun-Route вирішили провести власне дослідження "Як раніше святкували Новий рік і Різдво в Україні?".  Гортаючи сторінки минулого, фанроутівці дізналися, що у святкуваннях українців переплелись язичницькі та християнські звичаї, деякі з них живі й донині. Отож сьогодні, ми розповімо про те, як наші пращури раніше святкували Новий рік.

Новий рік в Україні 

З досліджень Fun-Route  - непроста та тривала історія традицій новорічного святкування. Наші прадіди у різний час святкували Новий рік: і в березні, і у вересні, і у січні - а тепер ще й два рази (Старий новий рік з 13 на 14 січня).

Традицію зустрічати Новий рік 1 січня, прикрашати ялинку та влаштовувати феєрверки привніс на землі Російської імперії, у тому числі і на частину сучасної України - цар Петро І в 1700 році. Якщо ще глибше зануритись в історію, то з'ясується, що традицію відзначати Новий рік 1 січня європейці запозичили у древніх римлян. У них, так само як зараз, було прийнято вітати одне одного та дарувати новорічні подарунки. Цікаво, що спочатку римляни в якості подарунків використовували прикрашені фрукти та овочі, але згодом звичай трансформувався, тож тепер стали більш доречними цінні подарунки.

Варто зазначити, що предки українців відзначали прихід нового року 1 березня. Його порівнювали з весняним пробудженням природи, з початком землеробських робіт. Швидше за все, прихід нового року був пов'язаний зі сходженням молодого місяця, саме тому древні слов'яни відзначали це свято напередодні весняного рівнодення, називаючи його «новим літом». 

Згодом дату «нового року» змінили церковники, і починаючи з 15 століття за греко-візантійським обрядом його стали відзначати 1 вересня (14-го за новим стилем). Візантійська православна церква прийняла цю дату за рішенням Нікейського собору, спираючись на те, що першу свою проповідь Ісус Христос проголосив під час іудейського свята жнив. Відомо, що його відзначають з 1 по 8 вересня. У той же час на Русі 1 вересня святкували день Преподобного Симеона Стовпника (або Семена), що символізував прихід нового року. Цей день вважався напрочуд сприятливим для початку усіляких нових справ, тому селяни з цієї пори розпочинали збір картоплі. Тим часом на українських землях, які входили до Великого Литовського князівства (пізніше відійшли до Речі Посполитої), новий рік з самого початку святкували 1 січня, наслідуючи європейські традиції. Що й говорити, подібної плутанини з датами у нас було чимало. Проте залишки старих традицій серед українців збереглися донині. Доказом служить те, що українці двічі святкують Новий рік: 1 та 14 січня (за новим та старим стилем), а назва «старий Новий рік» до сьогодні не перестає дивувати іноземців.

Плутанина з датами виникла через те, що не збігався календар: на території Російської імперії жили за юліанським календарем (старий стиль), у той час як Європа за григоріанським (ми його називаємо новим стилем). Ось тому запозичений Петром І в Європі Новий рік у православних християн наступав «із запізненням» на 14 днів. Один з перших указів радянської влади у 1918 році затверджував перехід на прийнятий в Європі та світі григоріанський календар. Проте православна церква це нововведення не сприйняла, а тому до цього часу дата православного Різдва – 7 січня (за юліанським календарем) залишається незмінною. Водночас залишається незмінним різдвяний піст, тому в наш час люди строгої віри уникають щедрого новорічного застілля 1 січня.

Традиції Нового року в Україні 

Далі з досліджень Fun-Route - про традиції, які сягають давніх часів, до того ж вони частково пов'язані з язичницькими обрядами та церковними святами.

Вечір напередодні Нового року називався Щедрим – чого тільки не було на святковому столі! Всього вдосталь: м'ясні страви, ковбаси, холодець, щедра кутя, запашні пироги. Існував звичай, коли господар мав ховатися за мискою з випічкою: вважалося, що завдяки цьому в наступному році на столі буде не менша гора пирогів.

Ще один поширений звичай – «лякати» дерева. Господар ходив з сокирою по садку з фруктовими деревами, погрожуючи їх зрубати, якщо не дадуть щедрого врожаю. Також напередодні Нового року були дуже поширені ворожіння, зокрема на судженого. Так, у багатьох сім'ях на «старий Новий рік» заведено подавати до столу вареники. У такий спосіб наші предки влаштовували нехитрі ворожіння та розваги: готували вареники з сюрпризом. Господині могли заховати всередині різні начинки, у тому числі і неїстівні – монети, ґудзики та інше. Тому в такий день їсти вареники доводилось досить обережно. Різні варіанти «начинки» мали певні ознаки і віщували, яким буде новий рік для того, хто скуштував вареника з сюрпризом. Приміром, вишня – до удачі, зерно або монета – до багатства, сіль – до сліз.

За православною традицією, 14 січня (Новий рік за старим стилем) святкують день преподобної Маланії та Святого Василя, або просто Маланки і Василя. Напередодні Нового року (з 13 на 14 січня за новим стилем) до сьогодні зберігся звичай «маланкування» або щедрування. По домівках до півночі ходять гурти ряджених, розважають господарів співом щедрівок та веселими розвагами. За це отримують частування з щедрого столу. Причому в костюмі Маланки з'являється хлопець, відповідно костюм Василя дістається дівчині.

Ряджені обов'язково водять з собою Козу, одягнену в кожух навиворіт (зазвичай переодягнений хлопець). Коза бешкетує та додає гурту веселощів. Також присутні інші дійові особи – може бути Піп або Дяк, Дід, Баба, Лікар, Циган, Гончар, Солдат на інші. Якщо ви самі бажаєте розважитись та повеселити близьких, влаштуйте подібне дійство собі на втіху та іншим. 

Після настання півночі дівчата та жінки не мали ходити по домівках. Вважалося добрим знаком, коли до господи в новорічну ніч першим заходив чоловік. Саме тому ходили так звані «показники» – вони посипали оселі та їх господарів зерном, щоб у Новому році був щедрий врожай. Також вони співали новорічних пісень, а за це отримували щедрі гостинці.

Новорічно-різдвяний Рахів - насолодитись святом...

Напередодні новорічно-різдвяних свят, здається казка стає реальністю. Дорослі і діти вірять у дива, очікуючи здійснення всіх омріяних бажань.  Щоб відчути казковість подій та відпочити від міської суєти, команда Fun-Route зробила підбірку зимового вечірнього Рахова, сподіваючись, що ці фото не залишать байдужими нікого. 

Місто мерехтить різнокольоровими вогниками. Де-не-де пролітає сніжок, під ногами хрумкає морозець. Чути веселий гомін дітвори, яка хоче досхочу провести час за зимовими розвагами. Мимоволі поринаєш у дитинство і починаєш мріяти, як колись, у років п’ять, писати листа до Святого Миколая. Відчути Дух Різдва та кинутись з дітворою на санчатах з гірки...