Історія селища Ясіня на старих фотографіях
Ясіня розташоване у самому серці Гуцульщини. Звідси можна побачити найбільші хребти Українських Карпат: Горгани і Свидовець, і саму Чорногору.
Перша згадка про селище у письмових джерелах датується 1555 р. Засновниками вважають гуцулів з галицького боку Карпат. У цій згадці йдеться про те, що воно належить угорському феодалу Драгфі, а в 1583 р. перейшло у власність феодала Каролі.
У Ясінях розташована одна з найдосконаліших дерев'яних церков на всій Гуцульщині, Струківська церква або Церква Вознесіння Господнього. Так вона виглядала в давнину.
Саме у Ясінях 9 листопада 1918 року Народна Рада проголосила Гуцульську Республіку (президент Степан Клочурак) як частину ЗУНР і організувала з частиною УГА похід на Сигіт. А саме селище проголосили столицею Гуцульської Республіки.
10 січня цього ж року ясінчани вирішили приєднатися зі своїми кровними братами українцями. Під час збройного походу вони визволили с. Кваси, м. Рахів, селище Великий Бичків та місто Сигіт.
З історії Рахова
У XIII ст. Угорщина повністю оволоділа гірськими районами Закарпаття. Поступово сюди стали прибувати та селитися угорські феодали.
За часів входження закарпатських земель до складу Австро-Угорщини сюди було переселено багато німецьких колоністів, за участі яких відбувалося становлення лісопереробної галузі. Величезним поштовхом до соціально-економічного розвитку цього краю сталобудівництво залізної дороги до Рахова та Ясіня, яка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 року. Будували залізницю 16 тисяч італійців та спеціалістів з інших країн Європи.
У листопаді 1918 року рахівчани рішуче піднялися на боротьбу за визволення та возз’єднання краю з українським народом. 5 січня 1919 року в смт. Ясіня було скинуто місцевий уряд і утворено Гуцульську республіку на чолі з Степаном Клочураком, яка протрималася до 11 червня 1919 року.
21 березня 1919 року в Угорщині перемогла пролетарська революція. У квітні Раду робітників, солдатів і селян у Рахові очолив П. Попенко. Наприкінці того ж року, коли завоювання угорської революції були втрачені, притисянські поселення зайняли румунські війська. Запанували терор і пограбунки.
Під час входження Закарпаття (тодішня назва –Підкарпатська Русь) до складу Чехословаччини населені пункти Рахівщини активно розвивалися якосередки туризму. Рахів у той час називали „гуцульським Парижем”. Фашистська окупація часів другої світової війни завершилася визволенням району, як і всього Закарпаття, частинами Радянської Армії в жовтні 1944 року. У 1945 році район, як і все Закарпаття, увійшов до складу УРСР.
Новий етап розвитку Рахівщини розпочався у 1991 році, коли Україну проголосили незалежною суверенною державою.
ині в Рахівському районі проживають понад 90 тис. жителів. Серед них представники близько 30 національностей і народностей. В етнічному складі переважають українці (етнічна група гуцулів), яких загалом 70 відсотків, 10 відсотків – румуни, 9 – угорці. Дещо менше росіян, чехів, словаків, німців, італійців, білорусів, євреїв. У зв’язку із високогірним розташуванням, високою лісистістю густота населення незначна: на один квадратний кілометр припадає в середньому по47,7 жителів. Населені пункти розташовані, як правило, в гірських ущелинах, у долинах численних рік і потоків.
Національний склад населення позначається на особливостях релігійного та культурного життя Рахівщини. Сьогодні тут діють 33 православні громади, 18 – греко-католицьких, 6 – римо-католицьких, є також кілька громад свідків Бога Єгови, представники інших конфесій.
Матеріал готував: Вася Молдавчук, учасник команди FunRoute
Туристичний притулок "Вашікова хата під Поп Іваном"
Немає коментарів:
Дописати коментар