Музейна кімната для поціновувачів мистецтва

Нещодавно команда FunRoute відвідала музейну кімнату декоративно-прикладного мистецтва районного будинку культури в місті Рахі  , а це вкотре доводить, що у місті є багато цікавих місць для пізнання творчості та культури рахівчан для гостей міста. Наша команда була у захваті, ми  навіть не підозрювали,  що у нашому мальовничому містечку проживають такі творчі та талановиті люди.

Насамперед це - художники. Ми отримали море позитивних емоцій і намилувалися картинами, в яких дуже чітко виражена вся краса та мальовничість природи краю.

Світ професій творчих людей

Сьогодні команда Профікемп-Рахів-FunRoute у складі Лєри, Каті та Артема відвідали виставку творчих робіт та здобутків учнів Районного Будинку дитячої та юнацької творчості, яка присвячена 100річчю успішної роботи творчості. 

Перед відвідуванням сьогоднішніх музейних експонатів, ми підготувалися та дослідили з якою метою діє будинок творчості та, які професії, актуальні для роботи у творчій сфері.

Отже, пріоритетним напрямком у роботі закладу є естетичне виховання, а саме проблеми культурного розвитку особистості, формування естетичних смаків і мистецько-образного мислення дітей, моральне виховання підростаючого покоління. Зокрема, заняття в гуртках проводяться за напрямами позашкільної освіти:

художньо-естетичним, туристично-краєзнавчим, екологічним. 

До Рахова завітали експерти з Франції

На території Рахівського району продовжується робота щодо реалізації проекту ЄС "Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні". І ми знову працюємо! Команда учасників "FunRoute" на чолі зі своїми кураторами - зустрілася з Анжель Постоль – старшим експертом, міжнародним експертом з Географічного Зазначення продуктів харчування (сир) на Заході України. Зустріч виявилася доволі цікавою та змістовною.

Ми - працюємо, щоб, ви - відпочивали.

Кемп-команда FunRoute працює в активному режимі. В суботнішньому випуску районного часопису, знову опублікована інформація про дослідження профікемпівців Рахівщини.

"Ми працюємо для вас, для тих, хто прагне бути активним, здоровим та жити і працювати у рідному місті. "

Велосипедний туризм у Рахові.

Велотуризм - це новий вид відпочинку для активних людей, які прагнуть не  нудьгувати, а відпочивати на свіжому повітрі, займатися спортом і взагалі проводити весело час. Тож Ростик і Катя, учасники кемп-команди Funroute власними силами дослідили веломаршрут, що веде гірськими стежками рідного міста. На велосипеді можна пересуватися на великі відстані і побачити все цікаве, а головне на свіжому повітрі. 

Мінеральні води Рахівщини

Мінеральні джерела щедро обдаровують лікувальною водою всіх бажаючих. Віктор і Артем учасники команди FunRoute власними зусиллями досліджували лікувально-оздоровчі властивості мінеральних вод, на місцевому рівні їх називають "Буркут".

Даний вид води, придатний як для пиття, так і для лікувальних ванн. Основні бальнеологічні ресурси складають вуглекислі мінеральні води різних типів 9-ти основних родовищ мінеральних вод - Рахівське, Кобилецько-Полянське, Гірсько-Тисянське, Попитник, Говерлянське, Білинське, Богданське, Косівське, Кваснівецьке.

Там, де народжується гуцульський сир - біле золото Карпат

Сьогодні команда учасників "FunRoute" у складі Каті, Артема, Віктора та Ростика заручилилися підтримкою з боку учасників клубу "Інтеракт" та "Блогерів", а також кураторів Оксани, Наталії та Антона і всією чесною компанією прийнялися досліджували виготовлення автентичного сиру. 

Для карпатських вівчарів – літо – це період важкої та відповідальної праці. Вівчарство завжди було провідною галуззю на Гуцульщині. Полонинське господарство в Карпатах набуло значення етнокультурного явища зі своїми ритуальними особливостями, ієрархією серед пастухів, традиційністю літування овець та іншої худоби. З появою весняної трави на гірських пасовищах, відбуваються урочисті проводи чабанів на полонини. Секрети стародавньої професії вівчаря передаються з покоління в покоління, а сам процес випасання худоби має свої специфічні закони, які межують з магічними забобонами.  Бриндзю споконвіку готують виключно чоловіки, бо вівчарство — справа чоловіча. Так кажуть самі вівчарі. Колиби, де живуть вівчарі, знаходяться високо в горах, на полонинах та плаях.

Профікемпівці закликають берегти природу!

Через коротку але потужну зливу у Рахові, було підтоплено понад 50 будинків та десятки автомобілів. У зв’язку з стихійним лихом команда учасників FunRoute взялася досліджувати епіцентр лиха.

 Піднімаючися вверх по вулиці Буркут, ми фотографули наслідки стихії. Та, повернемося до подій 17 серпня 2018 року -  селеві потоки заповнили потік «Буркут». Потік води, гілля, колод та каміння зносив все на своєму шляху. Як наслідок – знищено близько двох кілометрів дороги по вулиці Буркут, а також містки й підпірні стінки мостів, дороги в центральній частині міста. Тому, ми вирішили дослідити професії, які  безпосередньо  задіяні у охороні навколишнього середовища, та професії, які є необхідними під час виникнення надзвичайних ситуацій. 

 Отже, «Екологія» та «Технології захисту навколишнього середовища» є актуальними спеціальностями сьогодення. 

#FunRoute. Кінно-піші прогулянки над Раховом

FunRoute в районному часописі

Унікальна якість гуцульської бриндзі

Сьогодні учасники команди "Fun -Route" та учасники Інтеракт Клубу, за участі начальника агропромислового комплексу Рахівської РДА Наталії Кобаси,  вивчали та досліджували, що таке Географічне зазначення. Отже, географічне зазначення  - це позначення, що використовується на товарах, які мають певне географічне походження і мають властивості, репутацію або характерні особливості, зумовлені переважно цим місцем походження. Члени "асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів” беруть участь у Проекті ЄС щодо підтримки розвитку системи географічних зазначень в Україні.

Команда Fun-Route здійснила сходження на Говерлу!

Нещодавно учасники команди Fun-Route підкорили найвищу гору України - Говерлу. Попри те, що погода обіцяла бути поганою, ми ризикнули вирушити в мандрівку, результатом чого стали незабутні враження!

Під керівництвом куратора Візавера Антона Антоновича ми взяли наші важкі наплічники і вирушили до перемички. Коли ми розклали наші речі і поставили намети, мали змогу трішки відпочити, після цього пообідали, взяли найнеобхідніші речі і вирушили в дорогу.

Не буду лукавити, сходити на Говерлу було трішки важко, але будьте впевнені, що це підсилу кожному. Адже новий крок дарує новий краєвид, яким неможливо намилуватися. Природа надихає такою мірою, що навіть не встигнете очуняти, як опинитеся на вершині Українських Карпат. Милуватися краєвидом можна вічно, як рухом води чи танцем вогню, тому наполегливо раджу мати біля себе фотоапарат чи відеокамеру.

Пітя і Бонд вели профікемпівців до підніжжя гори Шоймул.

В той час, коли хтось просто відпочиває - #FunRoute Рахів активно відпочиває. 

Профікемпівці мали нагоду пройти кінно-піший маршрут до гори Шоймул за сприяння Кінні Прогулянки Рахів та дослідити професії: конюха та гіда.

Море позитивних вражень та емоцій зашкалює. Підтримати профікемпівців прийшли учасники клубу "Блогери".

Пітя і Бонд, так називають коней, гуцульської породи, провели нас до підніжжя гори Шоймул, на висоту 820 метрів над рівнем моря. На шляху нам відкривалися нові краєвиди міста та гір. Дух перехоплює, а особливо їдучи на коневі. Майстер своєї справи, справжній гуцул - гід Михайло, захоплююче розповідав про своїх улюбленців. Насамперед коней потрібно любити, адже це так би мовити друзі, які проживають поруч з тобою близько 30ти років. В 1979 році гуцульські коні одержали статус реліктової породи і були взяті під охорону. Мабуть, що назва породи походить від назви гуцулів — субетносу українців, що живуть у гірських районах.

Професіографічна екскурсія до редакції районної газети "Зоря Рахівщини"

Учасники кемп-команди #FunRoute досліджували професії журналіста та оператора комп’ютерної верстки. Ярослава Пилипюк надала професійну інформацію щодо написання статей та рубрик, на що саме потрібно звертати увагу, щоб зацікавити читача та донести відповідну інформацію у доступній формі. 

Стаття – це науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті. Вона відноситься до найпоширенішого, але водночас найскладнішого, з точки зору її написання, жанру журналістики.

Гутин Томнатик - Сивий Верх

Карпатські гори знані, насамперед, своїми шикарними гірськолижними комплексами, котрі ваблять лижників з усіх куточків світу. Однак, справжні поціновувачі гір приїжджають сюди не лише взимку, а й коли хочуть побути наодинці з природою, забути про усе на світі й жити так, ніби окрім гір не існує нічого іншого.

Красиві ландшафти, мальовничі місцини, енергія гір, ранкові тумани та схід сонця – все це змушує по-новому поглянути на життя та зрозуміти, що воно – різнобарвне. 

Вершина Гутин Томнатик розташована на території Карпатського біосферного заповідника. Відома гора Гутин Томнатик як одна із найвищих вершин Українських Карпат й поступається Говерлі всього-на-всього на якихось 40 м. Сама вершина вкрита субальпійською та альпійською рослинністю. Тут надзвичайно багато рідкісних і реліктових видів. Загалом вершина має свій унікальний полонинно-давньольодовиковий природний комплекс. Гора має декілька витоків гірських рік із кришталево чистою водою. Клімат на горі Гутин Томнатик досить м'який, тому туристи і приїжджають сюди на відпочинок та пошук пригод. 
Цікаво, що назва "Гутин Томнатик" означає "Сивий Верх", і справді взимку гора виглядає "сивою".

Отож, Катя, продовжила свою подорож від мальовничого озера  Бребенескула до вершини Гутин Томнатика. Заздалегідь підготувавшить, Катя дізналася висоту вершини та її опис. Висота над рівнем моря – 2016 м. 

Вершина Гутин Томнатик захоплює як досвідчених альпіністів так і туристів-любителів. Щоб помилуватися природними барвами гірського схилу та покупатися в кришталевій воді гірського озера Бребенескул, варто обрати літній період для сходження на гору. В свою чергу зимою "Сивий Верх", вкритий снігом та льодом, зачаровує та принесе незабутні враження. Проте потрібно не забувати, що сходження взимку є складним та вимагає додаткових знань та підготовки. На схилах гір зберігається мінусова температура, яка може опускатися до 25-30 градусів Цельсія. Також сильний крижаний вітер та сніг на схилах і вершині роблять дану подорож небезпечною. Тому підкорювати вершину Гутин Томнатик взимку можуть тільки підготовлені альпіністи з професійним спорядженням.

Найвисокогірніше озеро в Україні

Учасниця команди Fun-Route - Катя, здійснила спільно зі своїми батьками подорож до найвисокогірнішого озера України -  Бребенескул. Знаходиться  собі воно на висоті 1801 м. н. р. м. Озеро утворено в льодовиковий період, і з цієї причини дуже відрізняється за виглядом від інших карпатських озер. 

Бребенескул лежить на Чорногірському хребті, в пару кроків від популярних маршрутів від Говерли до Попа-Івана. Найближчі до озера вершини - це Гутин-Томнатик (2016) і - ви не повірите - Бребенескул, друга за величиною вершина Чорногірського хребта (2038). А ще з озера витікає річка, теж Бребенескул.

Вода в озері прохолодна ( мова йде про серпень місяць) але скупнутися можна. У другій половині дня, сонце заходить  за Гутин-Томнатик, і біля озера стає  прохолодно. Дме вітер. Тому про одяг потрібно подбати.  

Глибина Бребенескула - до 2,8 метрів, і чим ближче до хребта, тим озеро глибше.

Назва озера походить від румунського слова "brebenoc" - барвінок. Треба сказати, що, швидше за все, першою Бребенескул охрестили саме вершину, а потім вже озеро і річку, які теж треба було якось назвати. Вважається, що десь під горою свого часу була полонина, де росли барвінок. Хоча деякі вчені говорять, що назва пішла від слова "бербениці" - дерев'яний гуцульський посуд довгої форми  для зберігання продуктів (молока і бриндзі в основному).

Вибір девізу

Про професії все знаєм, туризм у місті розвиваєм, в гори ходим залюбки - ми круті мандрівники!

Сьогодні команда #FunRoute визначилася з девізом. Девіз (від народнолатинського dīvīsa — розпізнавальний знак, пов'язаного з лат. dīvido — розподіляю; відрізняю) — в геральдиці гербова фігура або вислів на гербі. Короткий вислів, що, як правило, пояснював зміст герба. Стисле формулювання провідної ідеї, програми дій.

Досліджували професії: різьбяра, столяра.

Команда #профікемпівців #FunRoute досліджувала та розкривала для себе професії: журналіста, оператора, різьбяра, столяра, вівчара і це все відвідавши Івана Васильовича Гринюка, майстра - трембітаря. Готувались школярі до інтерв’ю задалегідь, Іван Васильович відчув їх зацікавленість та з захопленням почав розповідати, як ще малим хлопцем навчився виготовляти трембіти. Знає усі секрети цього ремесла. Розповідав, як ведуча програми "Орел та Решка" також брала у нього інтерв’ю. Каже, щоб виготовити добру трембіту, потрібно затратити багато часу – майже до місяця, а то і року. Спочатку слід вибрати добре та файне дерево – смереку, бажано громовицю. Та, у яку влучила блискавка. Гуцули переконані, що з небесним громом дереву передається голос Творця." Зараз таке дерево важко знайти. Колись давно, коли люди більше часу працювали у лісі, часто знаходили такі дерева". Далі зрізаний стовбур залишають на рік загартовуватись. І лише після цього приходить найвідповідальніший момент. Одним ударом його потрібно розчахнути навпіл і вручну витесати серцевину — це теж довго триває. І останній етап — дві половинки слід скріпити корою. Здавалось би, не так просто втримати триметровий інструмент і одночасно грати.