На запрошення голови Рахівського районного Всеукраїнського об’єднання «Гуцульщина» Івана Беркели учасники команди Fun-Route спільно з командою Блогерів взяли участь у святковій ході центральною вулицею міста. Почесно несли прапор товариства та вітали мешканців і гостей міста.
Урочисте відкриття фестивалю «Гуцульська бриндзя» розпочалося зі звуків трембіт. Традиційно палили справжню полонинську ватру та насолоджувалися гуцульськими співаночками.
Трішечки з досліджень учасників команди про сир, який визнає вся Європа:
Перша згадка про сир — бриндзю — є в документах на території Хорватії, там ідеться про “брандзу”, овечий сир у дописах XIV ст. Існує версія, що робити цей сир місцевих автохтонів навчили вівчарі-валахи, які мандрували з Альп Карпатами по цьому ареалу, власне, тому сир, аналогічний нашій бриндзі виробляється також у таких регіонах як Польща, Румунія, Словаччина. Проте, хоч технологія наче схожа, але смаки таки мають свої відмінності, які сформувалися завдяки певним історичним особливостям розвитку територій. Треба сказати, що найбільш витримана бриндзя робиться саме у гуцулів. Цей сир відрізняється від інших якраз своєю витримкою, гостротою, пікантністю і його можна порівняти із такими сирами, як пармезан, овечий романо чи тоскано. Вони витримані таким саме чином. Раніше її витримували до року — гуцули закладали бриндзю у дерев'яні гелетки чи бербениці, споживали протягом року до наступного сезону, вона через пару місяців набуває специфічної гостроти. Для того, аби бриндзя набула цієї виразності, треба правильно зробити сам сир — інакше вона замість необхідної пікантності отримає різкий запах і смак.
Тож, тим хто не завітав цьогоріч на свято - ласкаво просимо на наступний ювілейний фестиваль.
