Озеро Марічейка

А ви знали, що подорожуючи горами, можна опинитися у різних куточках України? Так, наприклад, ми команда Fun-Route перебуваючи на горі Піп Іван, вирішила дослідити маршрут до озера Марічейка. Марічейка — це одне із наймальовничіших карпатських озер, яке з усіх боків оточене густими смерековими лісами.

Легенди розповідають про походження озера наступне: Колись дуже давно, коли ще на наші землі зазіхали злі монголо-татарські іга, було неподалік гори Шурин поселення. І жили в ньому двоє закоханих - Іван і Марічка. Зустрічалися вони потайки, подалі від злих язиків. Єдиними свідками їх зустрічей були вершини та густі ліси. І ось одного разу, коли поспішала Марічка на зустріч до коханого, то побачила з висоти, як наближалися непрохані гості. В голову сміливої дівчини не прийшло нічого іншого, як попередити селян про небезпеку. Відправивши Івана навипередки ворогу, сама вирішила його відволікти . Татари на прудких конях швидко наздогнали бідолашну. Познущавшись над дівочою гідністю та красою, кинули Марічку вбитою серед лісу. А селяни тим часом встигли врятуватися. За однією із версій озеро - то сльози Івана, які той довго проливав за своєю коханою. За іншою - розгнівані гори не витримавши наруги над нещасною Марічкою, почали скидати величезні брили. Ті важкі камені утворили провалля, в яке і потрапили лиходії. Слідом за кам'янним градом почалися сильні зливи, які за декілька днів на цьому місці утворили озеро. Вдячні за порятунок люди назвали його в честь своєї рятівниці. А ліс, який оточує водойму, Дівочим.

Почувши цю сумну легенду все більше людей з кожним роком відвідують цю місцину. Для когось озеро та навколишня природа - ідеальне місце для медитації, активного відпочинку, а дехто, вражений живописною красою, освідчується в коханні своїй половинці.

Проте, не зважаючи на сумну легенду, Марічейка віддавна приваблює своєю красою чимало туристів. Люди приходять сюди, щоб помилуватися чудернацьким озером, приємно провести час в оточенні гірських краєвидів, відпочити і навіть освідчитися у коханні.

Гуцули кажуть, що якщо побачити озеро на світанку, то пізнаєш радість. Озеро виникає перед туристами зненацька. Оточене з усіх боків лісом, у ньому холодна, без смаку вода, яка буває у глибоких криницях. На блискучій поверхні озера виникають, ширяться, і розходяться до берега рівномірні кола. Проте це не риба — так б'ють із глибини землі джерела, які живлять це озеро.

Йдучи до озера з гори Піп Іван ви знайде струмочок з джерельною водою, дуже смачною, скуштуйте неодмінно.

А ось і ліс.

Біля озера, ми вирішили перепочити.

Дорогою назад, до гори Піп Іван.